Вичлененням або ексартикуляцією в медицині називають ампутацію кінцівки на рівні суглобової щілини зі збереженням цілісності суглобової поверхні. Такий підхід дозволяє пацієнту швидко відновити рухливість. Водночас протезування після вичленення становить серйозні виклики для протезистів.
Протезування після вичленення: особливості та завдання
Після ексартикуляції у куксі зберігається природний кінцевий епіфіз кістки. Він дозволяє навантажувати куксу — спиратися з підтримкою або самостійно, тоді як після класичної ампутації це практично неможливо.
Основними завданнями протезування кінцівки після вичленення є:
- компенсація різниці довжини й усунення асиметрії кінцівок;
- вирішення при виготовленні гільзи проблеми потовщення торця кістки.
- відновлення біомеханіки руху.
Щоб вирішити ці задачі, кожен протез після вичленення виготовляють із застосуванням специфічних підходів і технологій.
Які протези використовують після вичленення кінцівки
Вид та особливості протезної конструкції залежать від того, про який саме суглоб іде мова — кульшовий, колінний, гомілковий, плечовий, ліктьовий або зап’ястний.
Врахування рівня вичленення та стану кукси
Ці умови напряму впливають на виготовлення протеза після вичленення. Оскільки збережена кістка має форму булави, стандартні гільзи прямого вдягання не підходять, потрібно максимально пристосовувати куксоприймач до особливостей форми.
Інший приклад — ексартикуляція в плечовому або кульшовому суглобі. В цьому випадку кістковий важіль кінцівки, який дозволяє керувати протезом, повністю відсутній. Тому конструкція має охоплювати грудну клітку або таз.
Вибір конструкції та способу фіксації
Для забезпечення надійної фіксації й максимальної функціональності застосовуються спеціальні куксоприймачі. Сучасна приймальна гільза для протеза після вичленення може мати еластичні клапани, вікна, що розширюються під час надягання й після цього щільно охоплюють куксу. Також використовуються вакуумні та замкові системи зчеплення.
Для усунення асиметрії протези оснащують компактними шарнірними або біонічними вузлами, що максимально компенсують різницю між кінцівками.
Як підбирають протез після вичленення
Кваліфікований підбір протеза після вичленення — спільна задача мультидисциплінарної команди, до якої входять реабілітолог, фізичний терапевт і протезист.
Оцінка потреб і фізичної активності
Перш за все фахівці оцінюють рівень мобільності пацієнта за міжнародною шкалою. Людям з низькім рівнем активності зазвичай встановлюють легкі, стабільні, безпечні та надійні конструкції з механічними елементами. Пацієнту ж з високою активністю пропонують сучасний адаптивний протез після вичленення кінцівки з мультивісьовою стопою, гідравлічними або біонічними вузлами для природної ходьби чи точного хвату.
Підбір приймальної гільзи та компонентів
Гільза завжди виготовляється з урахуванням стану та особливостей форми кукси. Вона може містити лайнери з медичного силікону, поліуретану тощо.
Інші компоненти — стопи, колінні, ліктьові, плечові, кульшові вузли підбираються з метою досягти оптимального балансу легкості, міцності та естетичності. В будь-якому разі індивідуальний протез після вичленення є золотим стандартом у сучасній медицині, оскільки типові рішення не здатні забезпечити комфорт пацієнта та необхідну функціональність штучної кінцівки.
Виготовлення, примірка та налаштування протеза
Процес протезування на рівні вичленення складається з декількох послідовних етапів.
Після 3D-сканування або зняття зліпку майстер виготовляє тестову прозору гільзу. Вона дозволяє бачити, чи правильно розподілене навантаження, чи є ділянки стискання, тертя, почервоніння. І відповідно до цього корегувати форму та розміри.
Наступний етап — статичне налаштування протеза після вичленення в юстувальному апараті. На цій стадії регулюють кут нахилу гільзи, відносне положення стопи або кисті до колінного чи ліктьового суглобу.
Після цього протез налаштовується в динаміці — під час стояння, ходьби, виконання хватів. У механічних конструкціях першочергово регулюють жорсткість та опір елементів, у мікропроцесорних — чутливість датчиків.
Адаптація до протеза після вичленення
Щоб навчитись вправно користуватися штучною кінцівкою, потрібен час, протягом якого мозок формує нові патерни руху. Аби адаптація до протеза після вичленення пройшла без ускладнень, фахівці застосовують наступний алгоритм:
- тренування балансу та ходи на брусах;
- ходіння без допоміжних засобів по рівній поверхні;
- освоєння схилів, сходів, бордюрів та інших перешкод;
- поступове збільшення тривалості носіння.
Для пацієнтів з ампутованими верхніми кінцівками також розроблений порядок адаптації.
Обслуговування та супровід після протезування
Будь-який протез потребує постійного догляду. Тому протезування після вичленення не закінчується по завершенню адаптаційного періоду. Професійне обслуговування включає корекцію гільзи при зміні форми й розміру кукси, перевірку та сервіс модулів і вузлів, заміну зношених елементів. Профілактичний огляд у протезиста повинен відбуватися не рідше, ніж раз на півроку.
Не менш важливими є медичний та реабілітаційний моніторинг стану пацієнта, психологічна та консультаційна підтримка, інформаційний супровід після протезування, що дозволить користувачу отримати компетентні відповіді на будь-які питання.
